Увага до педагогіки життєтворчості

Життєтворчість це мистецтво життя. 
(Життєва  компетентність  особистості: від  теорії до практики: Науково – методичний посібник / за ред.. І.Г.Єрмакова – Запоріжжя: Центріон, 2005.- 640).

Смисл і логіка діяльності навчального закладу  щодо особистості вихованця полягає в осягненні одного із найважливіших і найскладніших мистецтв - мистецтва жити. Мистецтва - тому що таке життя є актом творчості й, як будь-який творчий процес, життєтворчість передбачає розробку і здійснення оригінального творчого задуму, поєднаного з діяльністю розуму, уяви, фантазії, передбачення, самопрограмування. У цьому акті творення втілюються не лише духовно-моральні, а й естетичні уявлення та смак дитини , оскільки життя в його цивілізованому виконанні будується за принципом Істини, Добра, Краси .

Життєтворчість - особлива форма творчого самовиявлення людини. 

Вчити пізнавати себе як зовнішній предмет. Знати про своє незнання і осмислити це як задачу.

         Аристотель вважав , що людська душа складається з трьох пов'язаних між собою  частин:

         - рослинна( перетворю неживе на живе),

         - тваринна ( боротьба за виживання , але повинна стояти на сторожі життя і підтримувати гармонію),

         Поетична (творча душа).

Людина приречена на творчість. Якщо відсутня в людині поетична душа, то людина стає спотвореною( з тваринною душею ).