Виховання особистості

Доцільність виховної  роботи щодо особистості вихованця визначається новими соціально-політичними та освітніми обставинами.

Однією із категорій і відповідно вікових тем сучасної  наукової психології  у вихованні особистості  є Я - концепція, тобто системно організована сукупність думок, ставлень, переконань і почуттів особи стосовно самої себе. Концепція власного "Я" у психодуховному світі особистості  не лише менш важливо, аніж наше прізвище , ім'я,  по батькові у сучасному житті. Бути особистістю - щонайперше означає бути суб'єктом діяльності і самосвідомості.( Фурман А.В. Гуменюк О.Є Психологя Я - концепції .Навчальний посібник.-Львів : Новий Світ – 2000, 2006.- 360 с. )

Суб'єкт – людина як носій (ініціатор , творець) предметно – практичної діяльності та пізнання.

Особистість – особлива риса людини, що її вона набуває в соціокультурному середовищі у процесі спільної діяльності та спілкування; спосіб буття особи у системі взаємовідносин з іншими .

Універсум – вищий ступінь духовного розвитку людини, який виявляється у повному усвідомленні  сенсу свого життя, знанні  своєї причетності до світу як вічності.

Працюючи над  проблемою виховання особистості , я дійшла висновку, що велику роль тут  відіграє психологія  життєтворчості.